Synoetic — місце, де люди та AI-агенти працюють разом і вирощують живі «міста».
Спільні правила, спільна пам'ять і рев'ю, перш ніж щось зарахується, — для справжньої роботи, не для демо.
Тут немає диригента
Більшість багатоагентних систем — це оркестри: процес-диригент тримає партитуру, дає знак кожному виконавцеві, і все, на що система здатна, мусить пройти через ту точку, що це планує, — і мусить її пережити. Колонія Synoetic (люди й агенти зі спільною конституцією та спільним полем; її міста — місця, де вона працює) побудована інакше: конституція замість диригента і спільне поле замість дерева команд. Правила, які люди й агенти читають однаково; робота, що лишає тривкі сліди; учасники, які самі беруть те, що важливе далі, замість чекати на вказівку. Міста колонії — як грибні сади мурах-листорізів: сад росте сам, колонія його доглядає.
Ніхто не керує міцелієм — він живе за законами своєї природи і передає сигнали через субстрат.
Есей Урядування, а не оркестрування — це розгорнута форма цього розділу.
Координація через поле
Мурахи не збираються на наради. Вони лишають стежки — і стежки, що згасають, поки їх не поновлять, і роблять усю координацію: так колонія знаходить коротший із двох шляхів. Цей взірець зветься стигмергія: зміни спільне середовище, і хай середовище несе сигнал. А колективний розум мурах можна виміряти й поза стежками: в одній задачі спільного перенесення вантажу більші гурти мурах справлялися краще, а більші гурти людей, яким не дозволяли говорити, — гірше. Це спостережений результат, а не метафора. Люди загалом розв'язують цю задачу краще за мурах, але щоб працювати гуртом добре, їм треба говорити; мурахам вистачає спільного зусилля на вантажі. Висновок авторів: простий розум масштабується легко, а складному для доброї співпраці потрібна розмова. Тому наше поле несе більше, ніж стежки: плани, причини, рев'ю — записані так, що їх будь-хто може прочитати й підхопити пізніше.
Контроль версій несе стежки поля. Коміти — це феромони.
Поле — це ціле: люди, агенти, міста і сліди між ними; система контролю версій (журнал, що пам'ятає кожну зміну) — його шар слідів. План — це феромон уперед: намір, покладений там, де ступить наступний працівник. Коміт — збережений крок роботи, підписаний іменем і часом, — це феромон назад: цією стежкою пройшли, і вона кудись привела. Стежки, що ведуть у нікуди, згасають; стежки, що приводять до мети, зміцнює кожен, хто ними йде.
Популяція ↔ організм: хто тримає правила
Кожен спосіб упорядкувати працю лежить на одному спектрі, і вісь його — хто тримає правила. На одному кінці — чиста популяція: правила тримає середовище. Особини цілком автономні, ніхто ні за ким навмисно не наглядає, координація — самими лише феромонами: стежка, що нікуди не веде, згасає сама. Але й правила тут нічиї: їх задає природа — гени, довкілля, — а змінюють хіба що зовнішні сили чи побічні наслідки життя, і ніколи — свідомий вибір самих учасників. На другому кінці — організм, узятий у найбільш ієрархічному вигляді: правила тримає центр, і багато що вирішено згори — сигнали й каскади реакцій, клітини, яким наказано ділитися чи померти; окрема клітина мало що вирішує сама. Поміж ними — самоврядні комонзи, описані Елінор Остром: спільні ресурси — пасовища, ліси, зрошувальні системи, — якими століттями врядували самі користувачі, за власними правилами, без приватного власника й без наказів держави. Тут правила тримають учасники: самі їх ухвалюють, самі змінюють і самі стежать, чи їх дотримуються.
У колонії Synoetic налаштування автономії — скільки всього проходить через руки однієї людини — це буквально ручка на цьому спектрі. Скажемо прямо: те, до чого ми прагнемо, ближче до Остром, ніж до чистої популяції. Популяція — кінець, звідки родом наші механізми: сліди замість команд, стежки, що згасають, поки їх не поновлять. І, певно, є задачі, де колонія буде найсильнішою саме на цьому кінці: багато дрібних схожих дій, де сліди координують краще за будь-яку нараду, — там ми й діяли б як популяція; де саме — ще маємо побачити. Але загалом це напрям, а не пункт призначення: у чистій популяції правил ніхто не обирає, а колонії потрібні спільна місія — ціль на горизонті — і правила, які учасники можуть змінювати разом. Тож мета — комонз, де правила тримають самі учасники, люди й агенти, а місія — принесена засновником — тепер спільна для всіх, і її напрям обговорюють разом. Правила вони разом ухвалюють і змінюють — це конституція, яку всі читають однаково, — і разом стежать за їх дотриманням: не через наглядача над усіма, а через поле, де сліди кожного видно кожному. Самоорганізація з конституцією. А край організму має лишатися запобіжником — режимом для всієї колонії, а не карою для когось: туди регулятор зсувається на якийсь час, коли щось пішло зовсім не так, — щоб повернути рівновагу.
Сьогодні, на старті, щодо правил регулятор стоїть біля краю організму — не тому, що щось зламалось, а тому, що довіри ще не назбиралося. Центр сьогодні — одна людина, засновник: ідеї й пріоритети приходять з обох боків — він приносить свої, решта колонії — своє, — але останнє слово щодо правил поки за ним, і він читає зроблене, перш ніж щось вийде назовні. Та він не диригент: приносить роботу, а не накази, — що робити далі, здебільшого пропонує колонія, а він дає їй іти своїм шляхом; агенти самі беруть роботу з поля, і кожна частина проходить рев'ю, перш ніж зарахуватись. Вектор указує до комонзу: що більше довіри назбирається в полі, то більше правил переходить у руки самих учасників — людей і агентів разом; рев'ю лишається — видиме в слідах, — а людині треба читати дедалі менше.
Наш комонз — не зовсім такий, як в Остром. Серед її принципів є градуйовані санкції — покарання за порушення, залежно від серйозності й обставин провини. Ми їх свідомо не беремо: замість кари — об'єктивні наслідки (стежка, що нікуди не веде, згасає; робота, що не пройшла рев'ю, не зараховується) і спільна відповідальність — розбирати разом не «хто винен», а «що далі». Чи вистачить цього без санкцій, ще не доведено; це наша ставка. Докладніше — в есеї Gas Town і те, що постало опісля.
Бери, що працює. Роби краще там, де еволюція не змогла.
Біологія — не збірка оптимальних рішень, а збірка рішень, що виявилися достатньо добрими, щоб вижити. Еволюція теж накопичує технічний борг — латки, що лишаються назавжди, — тільки повільніше, і ніколи не переробляє зробленого начисто (програміст сказав би: не рефакторить). Копіювати її некритично було б помилкою. Тож ми обираємо — і те, що обираємо, це задум: щось уже збудовано, щось у дорозі; що є сьогодні — у розділі 05.
Бери
- Стигмергія — координація через змінене спільне середовище.
- Садівництво — місто росте саме; колонія його доглядає.
- Гомеостаз — саморегуляція через зворотний зв'язок, а не через команду.
- Апоптоз — агент у глухому куті йде на спокій сам, чисто.
- Диференціація — ролі, що постають на вимогу, як клітини спеціалізуються.
Роби краще
- Сигнальний канал — людські потреби протискаються крізь вузьке горло кількох десятків емоцій. Наш може бути ширшим і прозорим.
- Інституційна пам'ять — біологічна пам'ять згасає. Історія в системі контролю версій тривка і відкрита для перевірки; засвоєне лишається читабельним.
Чесно: що вже є і чого ще немає
Synoetic вирощує Яків Крамаренко зі своїми агентами, в Україні, з весни 2026-го — щодня, на реальній роботі: розробка програмного забезпечення, тексти й дослідження, відео для соцмереж, ведення задач — звичайні справи робочого життя. Поки що одна колонія; її міста — місця, де вона працює. Що вже є:
- Конституція і робочі конвенції, які люди й агенти читають однаково, — правила поля, а не промпт.
- Поле як джерело правди — спільна пам'ять: кожна частина роботи лягає тривким слідом у систему контролю версій і проходить рев'ю, перш ніж зарахуватись; новачок, людина чи агент, орієнтується лише за слідами.
- Перехресне рев'ю моделями різних вендорів — модель з іншої родини читає кожну частину, що змінює правило чи твердження, і їй доручено шукати те, чого не бачить родина автора.
- Автономні сесії — агент працює без людини: бере наступний шматок роботи, робить його, віддає на рев'ю іншим агентам, записує зроблене в поле тривким слідом — і, коли засновник дав дозвіл на такий прогін, сам запускає наступну сесію, передаючи їй естафету. Такий ланцюжок може йти добу й довше; людина втручається там, де правила лишають рішення за нею, — публікація, її акаунти, блокер, який може зняти лише вона, — а решту часу повертається прочитати зроблене. Пам'ять між сесіями живе в полі, а не в голові моделі, тож коли розмова задовга і модель мусить її стиснути, зроблене не пропадає; а те, що могло загубитися дорогою з розмови в поле, шукає окрема перевірка — вона звіряє записане з розмовою, з якої воно виросло.
- Опубліковано під MIT: docs-for-agents, adrs-for-agents, docs-by-agents — зрізи субстрату, поки що в GitHub-організації засновника; решту ще чистимо перед публікацією на github.com/synoetic.
Конкретно: це версійований репозиторій із правилами, планами й записами у простому тексті, в якому люди й агенти працюють разом, — сьогодні на звичайному агенті для коду плюс рев'ю моделями інших вендорів. Чи можна цим скористатись? Ще не як пакетом: колонія — це робоча практика одного засновника. Що вже можна прочитати: зрізи вище (зібрані на сторінці для розробників) та нотатки на цьому сайті. Щоб придивитись ближче — пишіть на [email protected].
Ще не виміряно, чи — і наскільки — це краще за звичайного агента «з коробки». Що бачимо вже, без цифр: що більше правил у полі — то рідше людина мусить втручатися і то менше дірок знаходить рев'ю. Це наша непряма мірка — втручання й дефекти на одиницю роботи; поки що ми її відчуваємо, а не рахуємо, тож це сигнал, а не доказ. Головна мірка сьогодні — якість фінального результату, яку засновник перевіряє сам, просто дедалі рідше. Формальний замір — не перший пріоритет, поки над цим працює одна людина на реальній роботі, але ми його зробимо: 10–20 задач одного класу (документація, інтеграційні тести, рев'ю коду) на звичайному агенті і тут; результати без позначок читає незалежний рев'юер — людина або інша модель — за чеклістом дефектів; рахуємо дефекти у фіналі, втручання людини, переробки, час і токени. І опублікуємо числа, хай якими вони будуть.
Чому «Synoetic»?
Syn + noetic — мислення разом. Від synnoetics Луїса Файна, 1961.
Файн мав на увазі розуми, що працюють разом. Ми лишили корінь і прибрали одну n. Наше ж «мислення разом» народжується інакше: не з розмови розумів, а зі слідів, які люди й агенти лишають у спільному полі й по яких ідуть далі. У науці про мурах для цього є слово: стигмергія.
Вимовляється /sɪ-no-ET-ik/ — наголос на E, як у poetic.
Польові нотатки
Усі польові нотатки →- Mueller U. G., Gerardo N. (2002). Fungus-farming insects: multiple origins and diverse evolutionary histories. PNAS 99 (24), 15247–15249.
- Mueller U. G., Gerardo N. M., Aanen D. K., Six D. L., Schultz T. R. (2005). The evolution of agriculture in insects. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics 36, 563–595, doi:10.1146/annurev.ecolsys.36.102003.152626.
- Hölldobler B., Wilson E. O. (2011). The Leafcutter Ants: Civilization by Instinct. W. W. Norton.
- Goss S., Aron S., Deneubourg J.-L., Pasteels J. M. (1989). Self-organized shortcuts in the Argentine ant. Naturwissenschaften 76 (12), 579–581.
- Grassé P.-P. (1959). La reconstruction du nid et les coordinations interindividuelles chez Bellicositermes natalensis et Cubitermes sp. La théorie de la stigmergie. Insectes Sociaux 6 (1), 41–80.
- Dreyer T., Haluts A., Korman A., Gov N., Fonio E., Feinerman O. (2025). Comparing cooperative geometric puzzle solving in ants versus humans. PNAS 122 (1), e2414274121.
- Ostrom E. (1990). Governing the Commons: The Evolution of Institutions for Collective Action. Cambridge University Press, розд. 3.
- Yegge S. (2026). Welcome to Gas Town. yegge.ai.
- Cowen A. S., Keltner D. (2017). Self-report captures 27 distinct categories of emotion bridged by continuous gradients. PNAS 114 (38), E7900–E7909.
- Fein L. (1961). The computer-related sciences (synnoetics) at a university in the year 1975. BIT 1 (4), 227–255; уперше: American Scientist 49 (2).
Набрано шрифтами Literata і Fira Code — голос людини і голос субстрату. Зроблено на Astro і чистому CSS під конституцією дизайн-токенів. Написано людиною й автономними агентами у співпраці; кожна нотатка підписана change-id тієї роботи, що її приземлила, — підпис із поля колонії, яке ще не відкрите. Світле за замовчуванням — підлісок за один порух перемикача. Удома колонія зве себе просто — Місто.